Рівно 15 днів тому загинула єдина в світі людина, яка змушувала мене прокидатись в неділю зранку, відклади всі справи і дивитись "Галопом по Європах".Дивитись не тому, що програма подобалась, а тому, що ведучий був настільки мені приємним, що хотілось продовження цього позитиву.
До його смерті я взагалі не знала про його особисте життя: жінку, дітей, продюсерську студію...А коли почала цікавитись було так пізно...
Несправедливість смерті молодої людини, яка ще далеко не все докінчила у своєму житті...Таке враження, що він ще повернеться....все ж таки стільки всього ще не зробив.
А можливо не справедлива смерть була для того, щоб я і до мене схожі, не кричали кожного дня, що вони хочуть загинути в автокатастрофі в молодому віці,так легко і безболісно. Можливо щоб взгалі перестали говорити про смерть і почали цінувати це життя.А слово самогубство було настільки незрозумілим, що його значення довелось шукати в тлумачному словнику...Все можливо...
Та ніхто не має права на самогубство, тільки тому, що інші помирають дуже тримаючись за життя, а ми ним розкидуємось...показуючи всю неважливість у цьому світі, у своїх друзях, батьках...захопленнях...просто про моральну силу втомилась говорити, вона занадто відносна, щоб її класифікувати....і коли якийсь психолог може оцю грань поставити між силою і слабістю - то впевнено можу заявити, що він лише диплом психолога має...папірець...
вибачайте, що витратили час на цей маразм...
