Я адресую це тобі!
Щось останнім часом мені під руки попадаються наші фотки,наші переписки....Тай навіть чогось мене потягнуло до тієї книжки яку ти мені подарувала на Миколая...(до речі,колись вона мені не була настільки дорогою як зараз).
На мене нахлинює ностальгія....і я розумію усю свою нікчемність...я відчува легку біль в душі від того, що дуже сумую за тобою...тільки зараз,сьогодні і коли це пишу.Далі я прожену думки про тебе і буде нормальне життя.Але через тиждень,місяць, рік,...століття, мені знову попаде у руки наше минуле і я знову піддамся почуттям...Ти казала, що в нас з тобою пів життя пов"язано....як ти помилялась...пов"язані були лише збіги обставин.Але це життя....і навіть коли у мене не буде нашого минулого під рукою...нагадай про себе, хоча б есемескою "не тому адресату".Я дуже надіюсь, що існує якийсь платонічний звязок між нами і ти зайдеш отак просто прочитати і натрапиш на цей блог.Я просто хочу щоб ти це зрозуміла і відчула без лишніх слів і імен.Ти дорога мені, але на відстані і коли я забуваю про егоїзм який я неможу терпіти...Коли хтось далеко - важко розгледіти усі деталі і це найгірше, що може бути у людських відносинах,бо ти близько і все добре бачиш і біль різкіша тоді.Я дуже надіюсь, що ти дійсно мені колись напишеш і в мені нотки хамства сфальшивлять...люблю
