Я адресую це тобі!
Щось останнім часом мені під руки попадаються наші фотки,наші переписки....Тай навіть чогось мене потягнуло до тієї книжки яку ти мені подарувала на Миколая...(до речі,колись вона мені не була настільки дорогою як зараз).
На мене нахлинює ностальгія....і я розумію усю свою нікчемність...я відчува легку біль в душі від того, що дуже сумую за тобою...тільки зараз,сьогодні і коли це пишу.Далі я прожену думки про тебе і буде нормальне життя.Але через тиждень,місяць, рік,...століття, мені знову попаде у руки наше минуле і я знову піддамся почуттям...Ти казала, що в нас з тобою пів життя пов"язано....як ти помилялась...пов"язані були лише збіги обставин.Але це життя....і навіть коли у мене не буде нашого минулого під рукою...нагадай про себе, хоча б есемескою "не тому адресату".Я дуже надіюсь, що існує якийсь платонічний звязок між нами і ти зайдеш отак просто прочитати і натрапиш на цей блог.Я просто хочу щоб ти це зрозуміла і відчула без лишніх слів і імен.Ти дорога мені, але на відстані і коли я забуваю про егоїзм який я неможу терпіти...Коли хтось далеко - важко розгледіти усі деталі і це найгірше, що може бути у людських відносинах,бо ти близько і все добре бачиш і біль різкіша тоді.Я дуже надіюсь, що ти дійсно мені колись напишеш і в мені нотки хамства сфальшивлять...люблю
буває так,що коли здається ти кажеш собі гуд бай...все...крапка...доля зіграє так,що це залишиться всього лиш довготривала кома...чи сумувала?...дико сумувала...як дурна...стільки всього хотілося інколи сказати, але це виливалося лише в проходячі думки...це як якась дика лихоманка...зав*язали тобі очі і ти як якась наївна рожева вівця не можеш знайти як вибратися з цього,бо твоя інша вівця яка знала ту дорогу втекла:-)))смішно...але ж як?в мене очі в тебе голос...і хочеться просто інколи ті свої очі зав*язати і піти до тебе на голос...твій...
ВідповістиВидалитишалено тебе бракує...і мене вже дістала та сірість яка на мене тисне...нема моєї Вишневої смужки,яка тобі в життя вносила позитиву стільки,щоб зранку встати і сказати:"Да ти багіня":-)...я тебе люблю мале...і якась я вже не Черешня без тебе...шо б я зараз мала сказати тобі???
як в якомусь листі до офіційної персони???
вернися???
чи запитати чи сумувала???
я...я краще просто скажу шо я тебе любаю і хочу тебе назад...в моє життя...де твоя безпосередність мене дратує і тішить,надає сили,але інколи вибиває з колії...де я думаючи як мене все дістало згадую твої зуби,які не ховаються ніколи...бо ти або злий гівнюк або позитивище)
.....позавчора мені приснився сон...хотіла подзвонити...не наважилась...тому пишу...пишу і "адресую це тобі" надіючись,що коли мені буде лячно я письну тобі і ти не відповіш мені хамством... ТВО але не знаю чи Я Черешня
Вишенька,ти цим своїм записом ненароком сказала про те...про що я так затято і гордо мовчала, і що так давно хотіло бути сказаним одній людинці.Наївні і самовпевні дурепи - от ми хто. Всі. Вчора я так впевнено видаляла з альбомів наші з нею спільні фотки, а сьогодні сиджу і плачу у тебе в блозі (ти вже вибач мені,плаксі-ваксі.Вже стільки часу минуло, і все одно... Просто це так...сиджу і думаю що написати в есемесці до неї. Сподівюсь, вона не відповість мені хамством. Дякую. Твоя Квіточкіна
ВідповістиВидалитиай
ВідповістиВидалитибільше нічого не можу сказати